Глисти у свиней і поросят

Свині —  тварини, які споживають щодня досить багато їжі. За умови, що вони утримуються в оптимальних умовах і не хворіють, тварини досить швидко ростуть. У такому випадку витрати на харчування окупаються. Але існує фактор, здатний значно уповільнити розвиток поросят —  глистяні (гельмінтні) інвазії. Заражені глистами поросята не тільки не ростуть, але і втрачають вагу, в критичних ситуаціях, якщо господарі не відреагували швидко на погіршення стану тварин, поросята, особливо маленькі, можуть навіть загинути.

Глисти становлять небезпеку не тільки для поросят. Багато видів паразитів здатні жити і розмножуватися як в організмі свиней, так і в людському організмі. І навіть той факт, що люди не вживають м'ясо в сирому вигляді, не гарантує, що вони не заразяться глистами, адже з м'ясопродуктами контактують і при приготуванні. Та й термообробка може бути недостатньою для загибелі джерела зараження.

Як свині заражаються гельмінтами?

Спосіб зараження свиней глистами практично один —  яйця глистів поросята поглинають з їжею.

На випасі свині риють землю, їдять багато брудної їжі, на якій можуть бути яйця глистів. Існує ризик зараження і при споживанні їжі з корит. Зокрема, становлять небезпеку коренеплоди, які не прйшли належного очищення чи термообробки. Уникнути зараження глистами можна, згодовуючи поросятам створені спеціалізованими підприємствами комбікорми. Такі виробники контролюють якість своєї продукції, тому збудники будь-яких захворювань, у тому числі яйця глистів, у комбікормах відсутні.

Маленькі поросята заражаються глистами від матері безпосередньо при споживанні молока, а свині старші люблять досліджувати екскременти своїх родичів і якщо хоча б одній свині дістався заражений продукт, дуже швидко глистовою інвазією може бути уражене все поголів'я.

Симптоми і діагностика

Глисти, з одного боку, споживають поживні речовини з організму свині, з іншого боку, вони отруюють носія продуктами своєї життєдіяльності. Деякі види глистів здатні просто пошкодити органи, в яких вони мешкають. Все це позначається на стані тварин.

Господарів поголів'я свиней повинні насторожити такі симптоми:

• відсутність апетиту. Важливо, якщо такий стан триває довго! Періодичних відмова від їжі може пояснюватися різними причинами, не пов'язаними з глистами. Іноді відмову від їжі спричинює елементарна заміна раціону;
• зниження ваги;
• підвищення температури тіла поросят;
• млява поведінка;
• розлади шлунку;
• відрижки;
• кашель;
• наявність глистів у випорожненнях;
• судомні рухи;
• висип;
• свербіж тіла, особливо в області заднього проходу. Свині намагаються чесати цю зону, нерідко - в положенні сидячи;
• при аскаридозі — скрегіт зубів.

Конкретний прояв залежить нерідко від того, які органи постраждали від глистів найбільше. А глисти можуть вражати шлунково-кишковий тракт, печінку, легені та інші органи.

Якщо симптоми дозволяють запідозрити гельмінтну інвазію, варто зробити аналізи екскрементів. Таким чином можна знайти або яйця глистів, або сліди їх життєдіяльності, й точно визначити причину поганого самопочуття свинок.

Найпоширеніші гельмінтози (глистяні захворювання)

Існує три типи глистів, які вражають поросят:

• круглі черв'яки;
• плоскі черви;
• сисуни.

І в кожній категорії є кілька різновидів.

Аскариди —  круглі черв'яки, що паразитують в кишечнику і шлунку. Довжина дорослої особини досягає 50 см. Аскарид важко сплутати з іншими видами глистів - це світлі, рожевуваті черви. Ці глисти потрапляють в організм свиней разом з їжею, зокрема яйця можуть переноситися дощовими хробаками, комахами. Яйця дуже стійкі в зовнішньому середовищі, де вони не втрачають своєї життєстійкості близько року. Небезпеку аскариди представляють для поросят у віці 3-5 місяців. Якщо порося перенесе захворювання, воно набуває відносний імунітет, глисти вже не загрожують його життю. Але така тварина стає джерелом гельмінтів для інших поросят. Посилити імунітет поросят, щоб вони протистояли аскаридам, можна наявністю в раціоні комплексу вітамінів. Особливо важливі вітаміни А і В. Але розраховувати на успішний результат без втручання людини не варто —  в запущених випадках тварина гине від розриву кишківника.

Свинячі солітери (ціп'яки) провокують захворювання цистицеркоз. Ціп'яки є стрічковими хробаками, які здатні паразитувати в м'язах, легенях, серці, навіть очах і мозку! Якщо ціп'як з'явився в організмі, захворювання протікає практично безсимптомно, порося може просто відставати в розвитку. Розмножується ціп'як всередині організму —  яйця потрапляють в кровоносну систему і переміщаються в різні органи. Проміжними носіями ціп'яка можуть бути кішки і собаки. Але важливо пам'ятати, що і свиня —  це проміжний носій солітера! Глисти цього виду паразитують і на людях, які поїдають заражене глистами м'ясо свині.

Трихінели —  глисти, які потрапляють в організм з їжею, після чого за лічені години з яєць вилуплюються глисти і моментально досягають статевої зрілості. За кілька годин вони встигають спаруватися, після чого самці гинуть, а самки закріплюються в кишківнику і дають потомство. Капсули з яйцями трихінел потрапляють в лімфатичну систему і розносяться по всьому організму. Вони можуть зберігати життєздатність в м'ясі до 25 років! Заражене порося страждає від висипу, запалення м'язів, підвищеної температури і постійної інтоксикації. Трихінели нерідко потрапляють в раціон поросят через щурів, які є проміжними носіями. Вилікувати тварину від трихінельозу неможливо, якщо аналізи підтвердили захворювання, тварину забивають і тушу спалюють.

Метастронгіли (так звані легеневі черви) —  глисти-нематоди, які потрапляють в організм з їжею. Але досить швидко глисти по лімфатичній і кровоносній системі переміщаються в легені. Тут вони ростуть і розмножуються. Самки, що досягають 3-5 см, навіть здатні закупорити бронхіальні ходи. У процесі розмноження метастронгіли подразнюють органи дихання свині, і вона починає кашляти. Частина яєць потрапить в носоглотку, після чого буде проковтнута і вийде назовні разом з фекаліями. Гній перероблятимуть дощові черв'яки, які є проміжними носіями нематод цього виду. Якщо свиня знайде такого черв'яка, вона його з'їсть і відбудеться зараження. У зовнішньому середовищі личинки метастронгіли зберігають життєздатність до 3 років, а в організмі дощового черв'яка - до 7 років.

Сисуни (скребні) —  паразитичні черв'яки з особливими гачками, завдяки яким вони фіксуються в кишківнику. Скребні не тільки витягають з організму свині поживні речовини і продукують токсини, але і ушкоджують внутрішні стінки кишківника. Ознакою сисунів в організмі є кривавий пронос, збільшення внутрішніх органів і поява виразок на тілі. Джерелом зараження може стати сира риба або птиця, яка нею харчується. Як правило, заражаються свині на вигулі. Специфічного лікування від цього типу глистів не розроблено, хвору тварину забивають і тушу спалюють, решту поголів'я переводять у свинарник. Щоб уникнути зараження скребнями, свиням не дають сиру рибу.

Профілактика і лікування

Щоб свині не заражались, необхідно проводити своєчасну дератизацію, а також стежити за якістю кормів. Якщо є можливість, запропонувати свиням професійно розроблені комбікорми, варто нею скористатися. У свинарнику потрібно підтримувати чистоту і два рази на рік проводити дезінфекцію.

Раз на квартал поросят слід обробляти від глистів профілактично. Починати профілактику слід у віці 1,5 місяця. Щоб поросята не заразилися внутріутробно або в перші дні життя від свиноматки, вагітну свиню обробляють протигельмінтними препаратами за 2 тижні до опоросу.

При проглистовці поросятам зменшують порцію їжі і прибирають з свинарника воду. Це стане гарантією того, що вони не виблюют їжу з антигельмінтними препаратами.

Народним глистогінним методом вважається часник —  його підмішують в їжу з розрахунку 1 грам часника на 1 кг ваги тварини.

Поросятам в їжу для профілактики гельмінтозу підсипають траву пижми.

Якщо захворювання проявилося, необхідно лабораторними методами встановити вид глистів, оскільки для кожного паразита, від якого свиню можливо позбавити, розроблене специфічне лікування. Існують препарати, які заборонено давати поросним свиноматкам і поросятам у віці до 2 місяців.

Прописати лікування від гельмінтів повинен ветеринар. Важливо пам'ятати, що при лікуванні необхідно давати або вводити ін'єкційно препарати двічі, щоб уникнути повторного зараження наявними в організмі яйцями гельмінтів.