Проблеми зі шлунком у корови

Шлункові хвороби корів часто призводять до ускладнень. Зрозуміти, що зі шлунково-кишковим трактом тварини щось не так, досить просто. Про хворобу свідчать відсутність апетиту, зменшення кількості молока, пронос зі слизом, кров'ю або гноєм. При цьому спостерігається погіршення загального стану: худобу стає млявою, слабо реагує на подразники. Або навпаки - б'є хвостом, робить різкі рухи.

У першу чергу, господар повинен визначити природу захворювання, а вже потім подбати про лікування. Отже, настороженість фермера повинні викликати такі прояви:

• відмова від корму;
• загальна слабкість;
• зменшені надої;
• поява неприємного запаху з ротової порожнини;
• неспокійна поведінка або, навпаки, відсутність реакції;
• діарея або запор;
• сторонні домішки в калі;
• стогони при відрижці, відсутність жуйки і тілесне тремтіння.

Кожен з цих симптомів свідчить про те, що потрібно звернутися до ветеринара. Лікування не тільки полегшує самопочуття корови, а й усуває причину захворювання.

Види проблем зі шлунком у великої рогатої худоби

Кожна з проблем проявляється по-різному. Діагностика дуже важлива - правильне визначення хвороби попереджає падіж у стаді. Найчастіше ВРХ страждає від таких хвороб:

1. Абомазит - цю проблему ветеринари ще називають запаленням сичуга. Перебіг хвороби досить гострий і болючий. Слизова і м’язова тканини стінки сичуга, запалюючись, призводять до хронічного нездужання. Можуть з'являтися виразки і ерозії в сичузі. Причиною хвороби служать як кормові фактори, так і стресові. Симптоми з'являються при використанні неякісних сумішей-замінників, які дають замість цільного молока. Шкідливим також буде однотипний висококонцентрований корм, який протягом тривалого часу споживають бички і лактуючі корови. Сичуг може запалюватися також, якщо тварина споживає запліснявілий або засмічений корм, недоброякісний силос. Стресовими факторами є перегрупування, перевезення і занадто щільне розміщення поголів'я. Тварини можуть захворіти від підвищеного шуму або внаслідок обмеження рухової активності.
2. Проблеми передшлунків (гіпотонія, атонія) —  незаразні захворювання, які з'являються внаслідок розладу діяльності таких органів, як рубець, сітка або книжка. До проблем призводить порушення режиму годівлі. Якщо тварин різко перевели з соковитих на грубі корми, або, навпаки, з грубих на соковиті, чи корм містить підвищену кількість полови, лушпиння вівса або проса, - проблеми не уникнути.
3. Непрохідність книжки —  незаразна хвороба, суть якої зводиться до закупорки. Це відбувається в тому випадку, коли переповнюються міжлисткові ніші частинками твердих кормів або в них концентруються пісок і земля. Ця проблема виникає, якщо худоба отримує неочищений від землі корм (полову або зерно). Розвитку хвороби сприяє потраплянню в їжу відходів з току, лушпиння при нестачі соковитого корму.
4. Закупорений стравохід - проблема, яка виникає при швидкому поглинанні першої ранкової порції їжі. Таким чином, просвіт стравоходу закривається кормовою сировиною або іншими сторонніми часточками.
5. Ентерит — запалення, яке порушує ряд функцій кишківника (від секреторної до моторної, всмоктувальної і видільної). Причиною служить цвіль, гниль у складі корму або скислі каші. Також появі симптомів сприяють вживання промерзлих продуктів, мул, пісок, земля в кормових сумішах, нерегулярне споживання їжі.
6. Ентероколіт —  запальний процес у слизовій оболонці кишок. Може бути катаральним, геморагічним, гострим і хронічним. Причина - недоброякісні корми, різка зміна раціону, продукти, які важко перетравлюються, дефіцит вітамінів і мінералів. Це захворювання найчастіше проявляється у молодняка.
7. Гастрит може бути гострим і хронічним. Вражає худобу при згодовуванні грубого, гнилого, забрудненого або токсичного корму. Тварини можуть захворіти від споживання неякісного буряка, гарячої картоплі, несвіжого лушпиння. До вторинного гастриту можуть призвести супутні захворювання, що вражають серце, печінку, кишківник, нирки і підшлункову.
8. Стронгілоїдоз з'являється внаслідок проникнення личинок нематод через шкіру і кровоносні судини в легені. Коли тварина кашляє, личинки разом зі слизом потрапляють у рот і після заковтування слини опиняються всередині тонкої кишки, де починають паразитувати. Передаються стронгіляти через гній.

Від чого у корів трапляються хвороби шлунково-кишкового тракту?

Причин шлунково-кишкових захворювань великої рогатої худоби багато. До хвороби призводять:

• різка зміна раціону;
• споживання їжі, яка складно перетравлюється;
• згодовування загнилих, перемерзлих овочів;
• забрудненість кормів (домішки піску, землі та інших твердих частинок);
• віруси, бактерії;
• паразити;
• стресові ситуації;
• некомфортні умови утримання;
• поїдання токсичних трав;
• випас на територіях, оброблених пестицидами;
• супутні захворювання інших органів;
• занадто гаряча або занадто холодна їжа;
• використання неякісних замінників молока при вигодовуванні;
• інфекційні захворювання корови, які передаються теляті;
• порушення вимог гігієни - наприклад, доять тварин брудними руками, а корівник чиститься нерегулярно;
• висока кислотність у рубці;
• вірусна діарея;
• однотипне харчування протягом тривалого часу;
• поспішне поїдання корму;
• порушення обміну речовин в організмі при споживанні незбалансованого корму;
• заковтування комах (особливо кліщів) разом з травою;
• випас на заболочених територіях;
• споживання води зі стоячих водойм;
• вогкість у корівнику.

Профілактика проблем зі шлунком у корів

 Звичайно ж, захворювання легше попередити, ніж лікувати. Актуальна профілактика хоча б тому, що деякі шлунково-кишкові захворювання можуть призвести до загибелі більш, ніж 55% тварин. Тому варто прислухатися до рекомендацій, дотримання яких допоможе попередити проблеми зі шлунком і кишківником.

Перше: тримайте поголів'я в чистоті. Корівник повинен добре провітрюватися, гній слід вчасно прибирати. Корита і поїлки потрібно регулярно мити і дезінфікувати.

Друге: споювати коровам тільки чисту, свіжу воду.  Вода, яка застоялась та позеленіла, може спричинити не тільки дискомфорт, але й ризик інфікування.

Третє: годуйте худобу в один і той же час, не порушуйте режим. Адже якщо інтервал між прийомами їжі буде занадто тривалим, тварини стануть дуже швидко поглинати їжу, що призведе до зупинки шлунка.

Четверте: забезпечуйте плавний перехід від одного типу корму до іншого. Телят після вигодовування молозивом і цільним молоком потрібно акуратно привчати до замінників, а потім поступово привчати до твердої їжі. Перехід з сіна або соломи на свіжу траву також повинен бути поетапним.

П'яте: контролюйте свіжість продуктів. Каші або інші суміші готуйте з розрахунком на одне споживання, оскільки вони можуть підкиснути, особливо в спекотні періоди.

Шосте: дотримуйтесь правил зберігання кормів. Сіно повинне скаладуватись у сухих приміщеннях, інакше на ньому з'явиться цвіль. Картоплю треба зберігати в підвалі - якщо під сонцем вона «позеленіє», це може привести до отруєння і діареї.

Сьоме: не давайте дуже холодні (до 10 градусів) або гарячі (понад 45 градусів) суміші.

Восьме: випасають поголів'я на луках, віддалених від сільськогосподарських полів, щоб виключити потрапляння до шлунково-кишкового тракту агресивних хімічних речовин. Не дозволяйте коровам щипати траву на заболочених ділянках. Не допускайте стадо до стоячих джерел води.

Дев'яте: регулярно давайте антигельмінтні препарати. Це знизить ризик появи паразитів.

Десяте: не випоюйте телятам молоко інфікованих корів - воно може бути небезпечним для здоров'я.

І наостанок: при появі навіть слабо виражених симптомів слід використовувати пробіотики, сорбенти, трав'яні відвари і настої.

Зауважимо, що самолікування хвороб шлунково-кишкового тракту може бути згубним для корів. Тому обов'язково потрібно звертатися до фахівця, який правильно діагностує проблему, знайде її причину і призначить препарати для лікування.

До шлунково-кишкових захворювань великої рогатої худоби слід ставитися серйозно. Адже вони можуть проявлятися в різних формах, виникати з різних причин. Важливо постійно контролювати загальний стан тварин, стежити за їх раціоном і забезпечувати рухливий спосіб життя. Як підказує статистика, худоба, яка утримується в маленьких приміщеннях або клітках, хворіє частіше.